Ми часто дивуємось людям з великим талантом: хтось гарно малює, хтось уміє чудово грати на музичному інструменті, хтось виборює першість на Всеукраїнських конкурсах "Ерудит", хтось отримує золоту медаль на Дефлімпійських іграх серед спортсменів з вадами слуху. Але коли той "хтось" твій учень, то приємно вдвічі, бо бачиш результати своєї праці. І якщо випускники центру - студенти вищих навчальних закладів, члени збірної України і світу з футболу, переможці Дефлімпійських ігор, переможці фестивалю мистецтв "Повір у себе" це є доказом того, що педагогічний колектив навчально-реабілітаційного центру докладає максимум зусиль для адаптації своїх вихованців, для того, щоб вони повірили в свої сили, стали ще кращими.
НАМ Є КИМ ГОРДИТИСЯ
ВАСИЛЬ АЖНЮК
Народився 18 листопада 1978 року в с. Рясники, Гощанського р-ну, Рівненської області.
1986-1998 рр. – навчався у спецшколі-інтернаті для слабочуючих дітей (смт. Підкамінь, Львівської обл.).
Освіта вища, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем’янчука (2007 р.).
З 1998 року займається футболом серед спортсменів з вадами слуху при обласному центрі інвалідного спорту «Інваспорт» у тренера – Продай Анатолія Миколайовича.
1999 року на чемпіонаті України з футболу серед спортсменів з вадами слуху у м. Львові збірна команда Рівненської області зайняла II місце.
2000 року на чемпіонаті України з футболу серед спортсменів з вадами слуху у м. Полтава збірна команда області виборола III місце.
2001 року учасник ХІХ Всесвітніх ігор глухих, присвоєно звання Майстра спорту України.
У 2002 році зарахований до штатної збірної команди України з футболу серед спортсменів з вадами слуху.
2003 року – учасник чемпіонату Європи з футболу.
2006 року – бронзовий призер чемпіонату Європи з міні-футболу серед спортсменів з вадами слуху в м. Москва (Росія).
2007 року на чемпіонаті Європи з футболу в м. Ліссабон (Португалія) збірна команда України з вадами слуху посіла шосте місце.
2007 р. – чемпіон Світу з міні-футболу м. Софія,Болгарія.
2008 р. – учасник чемпіонату Світу в м. Патра (Греція), присвоєно звання Майстра спорту України Міжнародного класу.
2009 року – чемпіон XXI літніх Дефлімпійських ігор, які відбулися в м. Тайпей (о. Тайвань), нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
2011 р. закінчив спортивну кар’єру за станом здоров’я, перейшов до тренерської діяльності.
2012 р. – тренер-викладач з футболу серед спортсменів з вадами слуху КЗ «Рівненська обласна дитячо-юнацька спортивна школа інвалідів». Тренування проводить на базі Острозької загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з вадами слуху.
Одружений, виховує двох синів.
ІГОР КОСЕНКО
Заслужений майстер спорту України з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП.
Народився 3 листопада 1977 року у Грозному.
З 1984 року навчався в Підкамінській спецшколі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом
Закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка С. Дем’янчука(Рівне, 2007).
Із 1994 року почав займатися футболом при Рівненському облцентрі «Інваспорт».
Із 2001 року член футбольної збірної команди України (амплуа – воротар).
Майстер спорту міжнародного класу (2001), заслужений майстер спспорту України (2008).
Повний кавалер ордена «За заслуги» (2003, 2004, 2008).
Чемпіон 12-х (Афіни, 2004) і 13-х (Пекін, 2008) Паралімпійських ігор. Чемпіон (Буенос-Айрес, 2003) та бронзовий призер (Ріо-де-Жанейро, 2007) першостей світу.
Чемпіон Європи (Київ, 2003; Дублін, 2006).
Переможець Всесвітніх ігор серед спортсменів з наслідками ДЦП (м. Ноттінґем, Велика Британія, 2001; м. Нью-Лондон, США, 2005).
Тренер – В. Чирков.
ВИЖИВ, ЩОБ СТАТИ ЧЕМПІОНОМ |
Двадцять сім років тому молода Ліда Косенко заливалася від розпачу слізьми: жоден з лікарів не гарантував, що її новонароджений син буде жити. Хлопчик народився передчасно і мав серйозні проблеми зі здоров'ям. Якби тоді хтось сказав Ліді, що через двадцять сім років її сином гордитиметься вся Україна, вона б це сприйняла як недоречний жарт. Нині мама паралімпійського чемпіона Ігоря Косенка плаче лише від щастя... Вікторія ЛЕВЧУК — Ігор був дуже бажаною дитиною, — пригадує пані Ліда. — Коли лікарі сказали, що немає надії на те, що мій син житиме, я божеволіла від горя. Йшли дні, місяці, а гарантії на життя не давав ніхто. Та Ігор міцно хапався за життя своїми хворими рученятками, боровся за кожен день — і біда відступила. — Проте у півтора року Ігорю виставили невтішний діагноз, який став для мене шоком,— ДЦП, — розповідає Ліда Косенко. — Ми кинулися лікувати дитину, все, що можна було зробити на той час, робили. Побували в різних санаторіях, спробували всі існуючі методики лікування. Ігорю виповнилося два роки, коли народився його молодший братик Руслан. — Я тішилася сином і, пам'ятаю, як в пологовий будинок мені принесли ще одну радісну новину: Ігор почав ходити, — пригадує пані Ліда. Коли довелося відправляти Ігоря в черговий раз до санаторію, на руках у мами був маленький Руслан, тому довелося старшого сина залишати самого. — Коли я привезла Ігоря в санаторій, він тоді лише невпевнено пробував ходити. А коли я забирала його — він радісно біг мені назустріч. Ігор взагалі з дитинства був дуже наполегливим, йому тяжко давалася ходьба, він падав, але вставав і йшов вперед. По-дитячому він не розумів, що не такий, як усі, і рівнявся на здорових ровесників. Він ніколи не плакав, може, тоді відчував, що йому доведеться не раз падати, перш ніж чогось досягти у житті. Коли Ігорю виповнилося чотири роки, черговий удар долі вразив материнське серце. "Ваша дитина нічого не чує, слух межує з глухотою", — діагностували медики. У сім років мама віддала Ігоря на навчання в Львівську область в інтернат для дітей зі слабким слухом. — Я усвідомлювала, що саме тут Ігоря навчать жити, що він зможе читати і писати. А серце розривалося, коли бачила заплакані очі сина, який завжди був поруч зі мною,— із сльозами в очах пригадує Ліда Косенко. — Мені його так не вистачало, що я щотижня виривалася до нього в інтернат, долаючи сотні кілометрів. Якраз в той момент я розлучилася з чоловіком. Ніби вчора у мене була сім'я, діти, а в одну мить дім спорожнів. Єдиною розрадою і підтримкою на той час мені став син Руслан. В інтернаті Ігор став займатися футболом. Коли він приїздив на канікули додому, вони удвох із братом грали у футбол у дворовій команді. Хлопчаки пригощали братів солодощами, щоб переманити їх у свою команду. Після закінчення школи Ігор працював учнем столяра на меблевій фабриці для глухих. Зацікавившись футболом, він прийшов до рівненського "Інваспорту". В складі команди у 1999 році потрапив на чемпіонат у Дніпропетровськ, де його помітили тренери збірної України з футболу (серед хворих на ДЦП). В 2000 році Ігор Косенко став основним воротарем збірної. В її складі він брав участь у півфіналі і фіналі світових ігор в Англії у 2001 році, де команда зайняла перше місце. У 2002 році став чемпіоном Європи, а через рік — чемпіоном світу. В його арсеналі нагород є більше десятка медалей, орден від Президента України "За заслуги перед Батьківщиною". — Ігор дуже чекав минулорічної Олімпіади, — говорить Лідія Косенко. — Він вірив і надіявся, що привезе з Афін золото. Так воно й сталося. Коли я дивилася церемонію нагородження спортсменів, я плакала від щастя. Мені не вірилося, що цей високий, красивий і мужній юнак — мій син. Син, за життя якого я так відчайдушно боролася. |
wym-1467661027021, wym-1467802785002
ОЛЕКСАНДР КОЛОДІЙ
КОЛОДІЙ Олександр Ярославович – Волинська обл., 25.10.1986 року народження. Заслужений майстер спорту. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
З вересня 2005 року почав займатись кульовою стрільбою у місті Луцьку в обласному відділені «Інваспорт» Волині.
Олександр - багаторазовий чемпіон та рекордсмен чемпіонатів та кубків України з кульової стрільби серед спортсменів з вадами слуху. Дворазовий чемпіон та срібний призер чемпіонату Європи 2007 року з кульової стрільби серед спортсменів з вадами слуху. Чемпіон і рекордсмен Дефлімпійських ігор 2009 року. В 2009 році отримав пам’ятну відзнаку «Людина року Волинського краю» у номінації «Кращий спортсмен». Неодноразово відзначений пам’ятними дипломами та почесними грамотами обласної та міської державних адміністрацій.
Незважаючи на значні ураження слуху (спортсмен – тотально нечуючий), Колодій Олександр став 6-разовим чемпіоном та володарем 3-х срібних медалей чемпіонату Європи-2011 року з кульової стрільби серед спортсменів з вадами слуху, що проходив у вересні 2011 р. в Мюнхені, Німеччина. За підсумками цього чемпіонату він єдиний отримав приз «Кращий спортсмен чемпіонату Європи» .
Тренери: Свереда Вікторія Володимирівна, Платонов Олександр Васильович.
wym-1467661853876, wym-1467661928392
СЕРГІЙ ДРАЧ
Сергій Драч – майстер спорту України міжнародного класу, член збірної команди України з легкої атлетики серед спортсменів з порушеннями слуху,
Нагороджений медаллю «За працю і звитягу». Дворазовий чемпіон Європи з легкої атлетики, чемпіон світу, срібний призер XXII літніх Дефлімпійських ігор.
wym-1467662745535, wym-1467663254863
Основа отримання хороших результатів - це цілеспрямована спільна робота всіх членів колективу. Така спільна робота веде до розуміння учнями та їх батьками того, що що зниження слуху не є перешкодою гармонійного розвитку особистості.
Державною науковою установою «Інститутом модернізації змісту освіти» спільно з Українським товариством глухих за підтримки Міністерства освіти і науки України традиційно щороку проводиться Всеукраїнський конкурс «Ерудит» серед учнів 12-х класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для глухих дітей та дітей зі зниженим слухом.
Метою щорічного конкурсу є визначення рівня загальноосвітньої підготовки, моніторинг ефективності навчально-виховного процесу, соціалізація та інтеграція у соціальне середовище дітей з особливими потребами, виявлення обдарованих учнів спеціальних загальноосвітніх шкіл і стимулювання їх до здобуття вищої освіти.
Багато років підряд випускники нашого центру здобувають призові місця у Всеукраїнському конкурсі "Ерудит" серед випускників спецшкіл-інтернатів для дітей з вадами слуху.
2004 рік - І місце здобув Романюк Сергій
2005 рік - ІІ місце здобув Коверга Володимир,
ІІІ місце - Василевич Олена
2006 рік - І місце здобув Максимів Роман
2007 рік - завуч школи Мартинюк М.В. стала членом журі всеукраїнського конкурсу, як представник школи, яка дає учням міцні, грунтовні знання
2008 рік - І місце серед глухих учнів здобула Леськів Люба, І місце серед слабочуючих - Щербанович Ганна
2009 рік - І місце серед слабочуючих дітей здобула Корнелюк Тетяна
2012 рік - І місце серед дітей зі зниженим слухом здобула Микитин Мар'яна
За рішенням журі конкурсу визначено та нагороджено переможців у номінаціях:
"КРАЩИЙ ПЕРЕКАЗ"
Кушіль Андрій Михайлович – учень 12 класу Підкамінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів з поглибленою професійною підготовкою
"Найактивніша школа"
Підкамінська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів з поглибленою професійною підготовкою
2016 рік - Бакай Павло
22 квітня 2016 року на базі Культурного центру Українського товариства глухих був проведений ювілейний Х Всеукраїнський конкурс «Ерудит» серед учнів 12-х класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (шкіл-інтернатів) для глухих дітей та дітей зі зниженим слухом (згідно наказу МОН України від 17.03.2016 р. №284).
ІІ місце – Бакай Павло, учень комунального закладу ЛОР «Підкамінський навчально-реабілітаційний центр з поглибленою професійною підготовкою»
Переміг у Київському конкурсі "Міss&Mister УТОГ - 2017" Павло Бакай - Містер Нечуючий Києва - 2017, Містер глядацьких симпатій - 2017.
На Всеукраїнському конкурсі "Міss&Mister УТОГ - 2017" переміг у номінаціях - Містер глядацьких симпатій, Містер інтелект.
Стрийський Роман
Переміг у Полтавському конкурсі "Міss&Mister УТОГ - 2017" Роман Стрийський - Містер Полтава УТОГ - 2017, Містер глядацький симпатій.
Здобув перемогу у Всеукраїнському конкурсі "Міss&Mister УТОГ - 2017", отримавши звання Містер УТОГ - 2017.
Коментарi